Портрет вірного служіння

Послання Павла до римлян широко відоме своїм докладним викладом євангельської істини та закликом до переміненого, біблійного життя. Саме цей уривок Писання привів Лютера до спасіння і запалив у його серці вогонь Реформації. Це книга, яку Бог упродовж століть використовував, щоб спасати, збудовувати й наставляти незліченних віруючих.

У сьогоднішньому дописі я хочу звернути вашу увагу, мабуть, на найменш улюблену частину Послання до римлян — на його завершення. У Римлян 15:14 Павло робить поворот і починає найдовше завершення з усіх своїх листів. Якщо ви візьмете коментар на Послання до римлян, то, найімовірніше, виявите, що через ці останні півтори глави автор проходить швидше, ніж через будь-який інший розділ книги. І все ж у завершенні цього послання Павло подає чудовий портрет вірного служіння.

Вірне служіння ставить на перше місце євангельську працю

Павло починає завершення свого листа з того, що знову говорить про своє бажання прийти до римської церкви й послужити їй та разом із нею. Він підбадьорює своїх читачів, пояснює, що хоче, аби його послання загострило їхню духовну пильність, і розповідає про своє прагнення продовжувати євангельську працю. Він знав, що його покликання — проповідувати Христа, і саме це він і робив. Куди б Господь його не повів — чи до Риму, чи до Іспанії, чи кудись іще, — Павло залишався зосередженим на проголошенні Євангелії.

Друже, якщо ми хочемо бути вірними в служінні, ми не повинні відходити від головного завдання. Ми покликані навчати учнів, бути послами Христа й вірно звіщати Євангелію. Наше служіння передусім повинне бути євангельською працею.

Вірне служіння прагне спільності

Павло впродовж усього завершення свого листа — як і на початку — показує, що прагне нагоди мати спільність із римськими віруючими. Він хоче побачити їх бодай мимохідь і побути з ними якийсь час. І не лише з римською церквою він прагне спільності. Він також хоче мати спільність із церквою в Іспанії та в Єрусалимі. Павло послідовно виявляв своє бажання до спільності з іншими віруючими.

Через безкінечні вимоги служіння дуже легко настільки завантажити себе, що занедбати просту красу і глибокі благословення християнської спільності. Але ми маємо взяти урок з апостола Павла і зробити своїм пріоритетом просто бути з іншими віруючими — отримувати від них підбадьорення, самим підбадьорювати їх і плекати спільність.

Вірне служіння є молитовним

Завершення Послання Павла до римлян також показує нам відданість апостола молитві. Він молиться, благословляє віруючих, просить їх молитися за нього і підносить славослов’я хвали. Якщо ви переглянете Павлові послання, то побачите, що майже в кожному з них є молитва за адресатів. Павло, безперечно, був людиною молитви. Тут ми бачимо приклад того, як він просить тих, кому пише, заступатися за нього в молитві, зокрема благаючи про захист і вірність у служінні.

Якщо ми хочемо бути вірними в служінні, цього не може статися без молитви. Ми повинні бути людьми, які постійно впокорюються перед престолом благодаті, і повинні щиро шукати молитов святих за нас. Вірні служителі — і взагалі вірні чоловіки — це чоловіки молитви.

Вірне служіння підбадьорює тіло Христове

У 16-му розділі Послання до римлян містяться найособистіші вітання з усіх новозавітних послань. У ньому ми раз у раз бачимо, як Павло схвально відгукується про тих, кому пише, називаючи їх такими словами, як «служителька Церкви», «помічниця багатьох», «співробітники в Христі Ісусі», «мій улюблений», «славні між апостолами». Він знову й знову відзначає своїх співвіруючих за їхню тяжку працю в Господі й робить це особистою, теплою мовою. Це чудовий приклад для всіх віруючих, а особливо для пасторів і пастирів.

Друже, ми повинні зробити своїм ділом підбадьорювати тіло Христове — і не лише з кафедри. Ми повинні уважно й свідомо підтримувати інших віруючих у їхній праці, виявляти до них співчуття й турботу та любити їх належною, христоподібною любов’ю.

Вірне служіння утверджує єдність

Павлове завершення Послання до римлян також показує його прагнення до єдності в церкві — єдності, заснованої на чистоті вчення. Він попереджає читачів, щоб вони трималися осторонь фальшивих учителів, чиє демонічне вчення спричиняло б розбіжності й розколи. Але він не лише передає це суворе застереження — він також сприяє єдності, нагадуючи своїм читачам про те, що Господь звершує через нього та його співпрацівників. Як ми вже бачили, Павло схвально відгукується про благочестивих трудівників у римській церкві. Він також відзначає вірних учителів, які служили поруч із ним. Роблячи це, він нагадує римській церкві про єдину, всесвітню місію церкви — поширювати Євангелію.

Якщо ми хочемо бути вірними в служінні, ми не можемо сподіватися виконати його самотужки. Ми повинні бути єдиними з іншими святими. Наша єдність повинна ґрунтуватися на здоровому, біблійному вченні; і вона повинна бути зосереджена на виконанні всесвітньої місії Христа.

Вірне служіння прославляє Господа

Павло завершує своє Послання до римлян — це велике послання про силу Євангелії Ісуса Христа — натхненним славослов’ям:

«А Тому, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Євангелією й проповіддю Ісуса Христа, за об'явленням таємниці, що від вічних часів була замовчана, а тепер виявлена, і через пророцькі писання, з наказу вічного Бога, на послух вірі по всіх народах провіщена, єдиному мудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амінь.» (Римлян 16:25–27)

І цими прекрасними словами він повертає увагу туди, де вона й повинна бути, — туди, де вона завжди повинна залишатися для вірного служителя, — до слави Христа.

Якщо ми хочемо виявитися вірними в служінні, наші зусилля понад усе повинні бути зосереджені на славі Христа. Ми повинні молитися для Його слави, навчатися для Його слави, проповідувати для Його слави, служити для Його слави, любити для Його слави. Усе, що ми робимо, повинно бути на славу нашого Господа Ісуса Христа. Джерело: A Portrait of Faithful Ministry — https://blog.tms.edu/portrait-faithful-ministry Автор: Eric Dodson