Триєдині діла триєдиного Бога

Августин колись сказав про Трійцю: «Ні в якій іншій темі помилка не є небезпечнішою, дослідження — важчим, а відкриття істини — кориснішим».[1] Для багатьох людей саме ця «важкість» тринітарного дослідження виявляється надто великою. Їм легше, як пожартував один проповідник, від…

Історія Бер 28, 2026 0 5 Додати до списку читання

Августин колись сказав про Трійцю: «Ні в якій іншій темі помилка не є небезпечнішою, дослідження — важчим, а відкриття істини — кориснішим».[1]

Для багатьох людей саме ця «важкість» тринітарного дослідження виявляється надто великою. Їм легше, як пожартував один проповідник, відфутболити Повторення Закону 29:29 якомога далі по полю, ніж шукати все те, що Писання дозволяє нам пізнати.

І неважко зрозуміти, чому багато хто обирає саме такий підхід, коли йдеться про Трійцю. Августин має рацію: дослідження Трійці — це справді непросте завдання. Воно вимагає екзегези багатьох текстів Писання, розуміння численних богословських термінів і вміння уникати різних історичних помилок.

Але з чогось треба починати. Тому в цій статті я хочу ввійти в цю непросту працю тринітарного богослов’я, пояснивши один ключовий богословський термін: невіддільні дії.

Біблійний зразок

Учення про невіддільні дії стверджує, що всі три Особи Трійці звершують кожне Боже діло у творінні. Або, якщо сказати негативно, жодна Божественна Особа не залишається осторонь жодної Божої дії. Джон Овен пояснює: «Окремі Особи нероздільні у Своїх діях: усі вони діють однією волею, однією мудрістю, однією силою. Отже, кожна Особа є Автором кожного Божого діла, тому що кожна Особа є Бог».[2]

Оскільки Бог єдиний у Своїй сутності, Він єдиний і у волі, і в силі. І один зі способів, у який ця Божа єдність у волі, силі й сутності виявляється, полягає в тому, що окремі вияви Божої сили приписуються всім трьом Божественним Особам.

Це може здаватися складним, але природно випливає з Писання. Розгляньмо запитання: «Хто воскресив Ісуса з мертвих — Отець, Син чи Дух?»

Павло говорить у Галатів 1:1, що це був Отець, «що з мертвих Його воскресив». Але Ісус сказав в Івана 10:17–18: «Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця». А далі 1 Петра 3:18 говорить, що Христос був «хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений» (пор. також Рим. 8:11).

Отже, на запитання: «Хто воскресив Ісуса з мертвих — Отець, Син чи Дух?» відповідь буде: «Так». Той факт, що Писання приписує це одне Боже діло трьом Божественним Особам, означає, що акт воскресіння був звершений усіма трьома Особами.

Той самий зразок ми бачимо й в інших Божих ділах. Творіння звершував Отець (Бут. 1:1), Син (Ів. 1:3; Євр. 1:2) і Дух (Бут. 1:2; Йова 26:13). Августин міркує так: «Отець створив світ, Син створив світ, і Дух Святий створив світ. Якби було три боги, тоді було б і три світи».[3] Але оскільки світ один, найкращий висновок із Писання полягає в тому, що творіння є однією дією, звершеною нероздільно всіма трьома Особами.

На цьому етапі ви можете подумати: «Гаразд, творіння, воскресіння і ще кілька інших діл справді звершуються всіма трьома Божественними Особами. Але чи варто нам справді стверджувати, що всі Божі діла у творінні звершуються всіма трьома Особами?» Щоб відповісти на це запитання, звернімося до слів Самого Христа.

Божественні діла Христа

Після того як Ісус уздоровив чоловіка в суботу в Івана 5:8, фарисеї звинуватили Його в порушенні суботи (в. 16). В інших випадках Ісус відповідав фарисеям, указуючи, що їхні суботні приписи є неправомірними, або захищаючи той вид діла, який Він звершував (Матв. 12:9–14). Але тут Він відповідає, вказуючи на Те, Хто саме звершує це діло.

У 17-му вірші Він каже: «Отець Мій працює аж досі, працюю і Я». Тут Ісус робить дві заяви, які ще більше розпалили в фарисеях бажання Його вбити (в. 18). По-перше, Ісус назвав Бога «Моїм Отцем», а це означало, що Він тієї ж природи, що й Бог, і тому «рівний Богові» (в. 18; пор. 1:1, 14, 18).

По-друге, Ісус сказав, що Його Отець «працює аж досі». Слово «працює» тут передає ідею безперервної дії, яка почалася в минулому. Саме тому англійські переклади передають це по-різному: Отець «is working», «is always at work», «is still working», «has been working». Усі вони намагаються передати ту саму думку оригіналу: є певне діло, яке Отець безперервно звершує.

Але що це за «діло», яке Отець звершує? Він підтримує все існуюче. Бог створив світ у Бутті 1 і підтримує його відтоді, навіть у суботу (Неєм. 9:6; пор. Дії 17:28). Бог мусить діяти в суботу, бо саме Він підтримує творіння. Юдеї це розуміли й приймали — поки все гаразд. Але далі Ісус додає: «працюю і Я».

Сказавши це, Ісус показав, що Його діло є тим самим ділом, що й діло Отця. Він включає Себе в безперервну, підтримуючу дію Отця. Як Отець працював безперервно «аж досі», так само й Син працював «аж досі». Як Отець створив світ і підтримує його відтоді, так само і Син створив світ і підтримує його відтоді (Ів. 1:3; Кол. 1:16–17). Грецький дослідник Б. Ф. Весткотт зазначає: «Форма цього речення вражає. Христос ставить Своє діло поряд із ділом Отця, а не як залежне від нього».[4]

Юдеї зрозуміли Христові заяви про рівність із Отцем і тому намагалися Його вбити (в. 18). Саме ця загроза веде до Його відповіді у 19-му вірші: «Поправді, поправді кажу вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, коли не побачить Отця, що чинить, бо що чинить Той, те саме й Син чинить так само».

Першу половину цього вірша — «Син нічого не може творити Сам від Себе, коли не побачить Отця, що чинить» — різні єретики використовували, щоб довести, ніби Син підпорядкований Отцеві або взагалі позбавлений сили. Але чи саме це хотів сказати Ісус?

Його думка не в тому, що Йому бракує сили, а в тому, що Він ніколи не діє окремо від Отця. Джон Ґілл пояснює:

Він ні не робить, ні не буде робити, ні не може робити нічого окремо чи віддільно від Свого Отця, і нічого такого, до чого Отець не був би причетний; нічого без Його знання та згоди і нічого всупереч Його волі. Він усе робить разом із Ним — тією самою силою, маючи ту саму волю, будучи тієї ж самої природи й рівний Йому. Бо ці слова не означають слабкість Сина чи нестачу в Ньому сили щось зробити Самому від Себе, тобто Своєю власною силою: адже Своїм власним словом Він покликав усе з нічого... Вони, радше, виражають Його досконалість: Він нічого не робить і не може робити Сам від Себе в опозиції до Отця чи всупереч Його волі... Син не може так чинити, бо Він тієї ж природи, що й Бог, а тому ніколи не діє окремо від Нього або всупереч Йому, але завжди співдіє й діє разом із Ним.

Друга половина 19-го вірша це підтверджує: «бо що чинить Той, те саме й Син чинить так само». Слово «що» вказує на кількість. Вислів «так само» вказує на якість. Ісус говорить, що Він робить усе те, що робить Отець, і робить це тим самим способом. У Трійці немає поділу праці. Кожна Особа звершує кожне діло як Бог, а не як підпорядкована причина чи засіб.

Цей аргумент, уперше висловлений у 17-му вірші, а тепер розгорнутий у 19-му, цілком зрозумілий у своєму контексті. Фарисеї звинувачували Христа в порушенні суботи (в. 16). У відповідь Він заявляє, що все, що робить Він, робить і Отець. Тому, якщо вони мають проблему з тим, що робить Ісус, то мають проблему й з тим, що робить Отець. Отже, фарисеї не можуть критикувати діло Сина, не критикуючи водночас діло Отця, бо Вони звершують ті самі діла. Неможливо шанувати Отця і водночас безчестити Сина (в. 23).

Невіддільні дії мають бути істинними з двох причин, про які було сказано в цій статті. По-перше, Писання приписує окремі Божі діла кільком Особам. Хоча воно не приписує кожне Боже діло кожній Божественній Особі окремо, воно робить це достатньо послідовно, щоб задати взірець для нашого богослов’я. По-друге, Ісус навчав, що Він звершує кожне діло, яке звершує Отець. Навіть якщо якесь окреме Боже діло ніколи прямо не приписується Синові, ми знаємо з Івана 5:17 і 19, що Він його звершував.

Це коротке пояснення невіддільних дій далеко не вичерпне. Багато запитань лишаються без відповіді: чи можемо ми й далі розрізняти Божественні Особи, якщо Вони звершують ті самі діла? Якщо так, то як? Якщо всі три Особи звершують кожне Боже діло, то чому втілився лише Син?

Це добрі запитання, які заслуговують на уважний розгляд. Але наразі достатньо разом із Писанням утвердити, що Бог є триєдиний і всі Його діла несуть на собі відбиток цієї триєдності.