Наша подяка доктору Джону МакАртуру

Ми вдячні, що змогли відсвяткувати життя та служіння нашого засновника, довголітнього президента та канцлера, доктора Джона МакАртура, 23 серпня 2025 року. Нижче наведено адаптований транскрипт роздумів доктора Сінклера Фергюсона з меморіальної служби.

Я мав би знати, що служба, яка почалася з звуків шотландських волинок, ймовірно триватиме приблизно стільки, скільки тривали старі шотландські служби XVII століття.

Перш ніж ми звернемося до Божого Слова на кілька хвилин, я хотів би, якщо можна, бути голосом усіх нас і багатьох людей по всьому світу, щоб сказати вам, пані МакАртур, що ми завжди любили вас через вашого чоловіка. Але, мабуть, немає такого дня, коли ми любили б вас більше заради вас самих і за те, що ви дали всім нам. Усім вам у родині МакАртур ми хочемо подякувати за те, що ви дозволили нам привілей поділитися тим, що є святкуванням Божої благодаті та можливістю для всіх нас, які тим чи іншим чином були втягнуті в дружбу з Джоном МакАртуром. Незалежно від того, чи ми коли-небудь зустрічалися з ним чи ні, ми справді дякуємо Богу за привілей приєднатися до вас сьогодні як родина.

Я гадаю, як і багато служителів, коли я чув, що хтось, кого я любив і хто любив Господа, пішов у славу, я завжди мав звичку питати: "Який уривок Писання, яка характеристика Господа Ісуса Христа нагадала мені про мого близького?" Не тільки для того, щоб ми могли говорити про них і бачити відображену славу Господа Ісуса в них, але тому, що це часто допомагає тим, хто ще не є християнами, зрозуміти, чому вони так сильно захоплювалися і шанували когось, не усвідомлюючи, що саме характеризувало їхнє життя. Вони бачили щось від тіні Ісуса Христа в їхніх життях. Але тепер є можливість для них побачити Самого Ісуса Христа і прийти, і довіритися Йому.

Уривок, який дуже багато був у мене на думці в останні кілька тижнів, взятий з другого послання Павла до коринфян, розділ 4.

2 Коринтян 4:1-18:

"Тому, маючи це служіння з милості Божої, ми не падаємо духом. Але ми зріклись ганебних, непрямих шляхів. Ми відмовляємось практикувати хитрість чи фальсифікувати Боже слово, але відкритим проголошенням істини ми хочемо рекомендувати себе совісті кожного перед Богом. І навіть якщо наше євангеліє завішене, воно завішене для тих, хто гине. В їхньому випадку бог цього світу засліпив розуми невіруючих, щоб вони не бачили світла євангелії слави Христа, Який є образом Бога. Бо те, що ми проголошуємо, це не ми самі, але Ісус Христос як Господь, з нами як вашими слугами заради Ісуса. Бо Бог, Який сказав: "Нехай світло засяє з темряви", засіяв у наших серцях, щоб дати світло пізнання слави Божої в обличчі Ісуса Христа.

Але ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб показати, що переважна сила належить Богові, а не нам. Ми страждаємо у всьому, але не розчавлені; спантеличені, але не в розпачі; переслідувані, але не покинуті; збиті з ніг, але не знищені; завжди носим у тілі смерть Ісуса, щоб життя Ісуса також могло виявлятися в наших тілах. Бо ми, які живемо, завжди віддаємося на смерть заради Ісуса, щоб життя Ісуса також могло виявлятися в нашій смертній плоті. Так смерть діє в нас, але життя в вас. Оскільки ми маємо того самого духа віри згідно з написаним: "Я повірив, і тому я говорив", ми також віримо, і тому ми також говоримо, знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить нас також з Ісусом і введе нас з вами у Свою присутність. Бо все це заради вас, щоб, коли благодать поширюється на все більше і більше людей, вона могла збільшувати подяку, на славу Божу. Тому ми не падаємо духом. Хоч наш зовнішній чоловік гине, наш внутрішній чоловік поновлюється день у день. Бо ця легка миттєва скорбота готує для нас вічну вагу слави поза всяким порівнянням, коли ми дивимося не на те, що видиме, а на те, що невидиме. Бо те, що видиме, минуще, а те, що невидиме, вічне."

Я не думаю, що мене коли-небудь просили проповідувати в Сполучених Штатах, не попросивши про заголовок. І заголовок для цього короткого послання, якого в мене не просили, звучить так: "Чому так багато з нас сьогодні так вдячні за дар, який Бог дав нам у докторі Джоні МакАртурі?" І відповідь, звичайно, полягає частково тому, ким він був для нас, але головним чином тому, ким Господь Ісус був для нього, і, відповідно, для нас.

Я хочу подумати з вами коротко про три відповіді на це питання. Перша - тому що ми бачили в ньому відображення апостольського служіння. Друга - тому що ми відчували в його проповідях істини, які перетворили нашу долю. І третя, дуже просто, тому що ми хочемо подякувати Богу за те, ким він був для кожного з нас індивідуально та особисто.

Ми бачили в ньому, перш за все, відображення апостольського служіння.

Я думаю, з цієї нагоди, він вибачив би мене, і я впевнений, що ви вибачите мене, за те, що я не пройду рядок за рядком, слово за словом через 2 Коринтян 4. Але я хочу, щоб ви разом зі мною помітили п'ять характеристик апостольського служіння, які були дуже очевидні в служінні, яке тепер завершилося з цієї кафедри.

Двічі в цих віршах апостол Павло говорить, що він не падає духом, і повторення свідчить про те, що було багато обставин, в яких він міг би впасти духом. Справді, мова, яку він використовує, вживалася поза Новим Завітом для опису боротьби, яку може відчувати жінка в родах, але вона була рішуча пройти через них, щоб народитися дитина. І Павло використовує цю картину як опис християнського служіння, служіння євангелією - бути в родах, доки Христос не сформується повністю в нас.

І протягом цих останніх 56 років доктор МакАртур був у родах у Божому Слові, у Божій присутності, щоб Христос міг повністю сформуватися, особливо в цій громаді. Він розсіював насіння Божого Слова з цього маленького простору на землі, щоб Боже Слово могло привести кожного з нас до чогось подібного до нашого Господа Ісуса Христа.

Переклад з: Our Gratitude for Dr. John MacArthur
Автор: Dr. Sinclair Ferguson
Джерело: The Master's Seminary Blog