Тобі доведеться комусь служити

В сучасному дусі «експресивного індивідуалізму» найважливішими чеснотами вважаються самовизначення та визволення. Біблійне поняття послуху здається абсурдним: навіщо людині підкоряти свою волю іншому? Проте книга Виходу змальовує картину, де підкорення комусь є неминучістю. Розглядаючи всю розповідь загалом, вона починається з того, що Ізраїль перебуває в рабстві у фараона. Він «змушував синів Ізраїлевих працювати нещадно» і «гіркував їхнє життя» тяжкою службою (Вих. 1:13-14). Тому народ «стогнав від рабства» і кричав, благаючи про допомогу (Вих. 2:23). Ізраїль прагнув звільнення від кайданів фараона.

Для сучасного читача може стати несподіванкою те, що звільнення від фараона — це не просто визволення заради автономії. Ізраїльтян рятують не для того, щоб вони самі вирішували, ким їм бути. Навпаки, визволення відбувається задля підкорення іншому господарю. Ізраїль звільняється від рабства фараона, щоб стати рабами Бога.

У настановах щодо майбутніх святкувань Пасхи Яхве каже: «Коли ввійдете до землі, яку Господь дасть вам, як Він і обіцяв, дотримуйтесь цього служіння (пасхальна трапеза). І коли ваші діти запитають вас: "Що означає для вас це служіння?"» (Вих. 12:25-26, виділення додано). Єврейське слово «служіння» (авода) — це те саме слово, що використовується для опису рабства, яке фараон нав'язав ізраїльтянам.^[1] Але у Вих. 13:5 авода вживається знову: «Коли Яхве введе тебе до землі Хананеїв, Хеттеїв, Аморейців, Хіввеїв і Євусеїв, як Він клявся батькам твоїм, що дасть тобі, до землі, що тече молоком і медом, ти виконуватимеш (авода) це служіння (авода) в цьому місяці». Вих. 13:5 можна буквально перекласти як «ти будеш рабувати під цим новим рабством» або «служити під цим новим служінням». Схожість термінології є навмисною — Ізраїль переходить від одного правителя до іншого. Вихід — це не розповідь про перехід від рабства до свободи, а про перехід з-під руки фараона під владу Яхве. Білінгтон пише: «Бог виводить Свій обраний народ із рабства в Єгипті до служіння Самому Собі».^[2]

Для сучасної аудиторії це звучить жахливо. Як це може бути доброю новиною?

Насправді це чудова новина, якщо порівняти жорстоке правління фараона та благодатне правління Яхве.

Яхве є кращим царем у багатьох відношеннях: Він чує зойки Ізраїлю (2:24-25), тоді як фараон творить горе. Фараон відмовлявся давати їм перепочинок від праці (5:5-9), тоді як Яхве дає їм день спочинку (16:23-25). Фараон примушував своїх рабів будувати міста, щоб прославити його велич (1:11), тоді як Яхве дозволив Своїм служителям збудувати скинію, щоб Його присутність перебувала з Його народом. Обіцянки фараона відпустити народ виявлялися хибними, тоді як Боже Слово про визволення залишається незмінно істинним. Ізраїль мусить бути підвладним комусь, і є чимало підстав вважати, що кращим сувереном є Яхве. Куррід пише: «Контраст очевидний: тяжке й жорстоке служіння фараону тепер замінюється співчутливим, люблячим служінням Яхве».^[3]

Те саме стосується Нового Завіту: справжньої автономії не існує. Кожна людина або є рабом гріха (Йн. 8:34), або отримала свободу, щоб стати рабом Христа (Йн. 8:36). Гріх — жорстокий господар, який лише забирає, знелюднює і позбавляє людей радості, якої вони шукають. Христос — добрий Господар, Який є ласкавим до Своїх слуг (Мт. 11:28-30), молиться за Своїх слуг (Рм. 8:34), викупив Свій народ Своєю власною кров'ю (1 Пт. 1:18-19) і не соромиться називати нас братами (Євр. 2:11). Християнине, нехай розповідь Виходу та розповідь Євангелій нагадують тобі, що ти служиш доброму й милостивому Цареві.

^[1] Те саме єврейське слово вживається у 1:14, 2:23, 5:9, 11, 6:6, 9.

^[2] Білінгтон, 10.

^[3] Куррід, Т. 1, 244.

Джерело: https://blog.tms.edu/youre-gonna-have-to-serve-somebody

Автор: Josh Petras