Яким лідером будеш ти?

Він знову вдруге запитав його: «Симоне, сину Іванів, чи любиш ти Мене?» Той сказав Йому: «Так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе». Він сказав йому: «Пасий вівці Мої».

Ів. 21:16

Святе Письмо закликає кожного так чи інакше до керівництва. Людину було створено, щоб вона панувала над Божим творінням, підкоряла й управляла ним (Бут. 1). Батьки покликані вести своїх дітей (Втор. 6), чоловіки — вести своїх дружин (1 Пет. 3), старші жінки — настановляти й вести молодших (Тит. 2), а пастори — вести свої церкви (1 Тим. 3; Тит. 1). Незалежно від того, чи ви студент семінарії, чи мама, що залишається вдома з дітьми, кожен покликаний керувати за Біблією — виконувати свій богоданий обов'язок керівника.

У світському суспільстві видатних лідерів зазвичай характеризують як завзятих, пристрасних та амбітних людей. Це провидці, що вміють надихати й мотивувати інших. Вони мають чіткі, добре сформульовані цілі й знають, як перетворити їх на реальність. Такі якості безсумнівно корисні, але в цих описах відсутній найважливіший складник біблійного лідерства — служіння.

Павло закликає солунян поважати «тих, що трудяться між вами, і керівників ваших у Господі, і навчителів ваших» і «поважати їх надзвичайно з любові ради їхньої праці» (1 Сол. 5:12–13). В іншому місці Павло додає, що коринтяни мали підкорятися тим, хто «присвятив себе на служіння святим» (1 Кор. 16:15–16).

Зверніть увагу на спільну тему: праця, труд, служіння. Саме завдяки їхньому служінню їх і варто наслідувати. Образ лідера-слуги в нашому сучасному словнику здебільшого лишається лише гарним зворотом. Ми говоримо про це поняття, вживаючи такі терміни, як «державні службовці», не втілюючи при цьому справжнього змісту, що за ними криється.

В Євангеліях Ісус постійно наголошує на цьому: лідерство — це смиренність, виявлена через служіння.

Три різні рази Він повторює: «Хто хоче бути першим, хай буде з усіх останнім і всім слугою» (Мк. 9, 10; Лк. 22). Хороші лідери спершу мають стати хорошими слугами! Саме цю думку висловлює Ісус, кажучи Петрові: «Пасий вівці Мої».

У цій сцені Ісус дає три критерії лідерства:

Любіть Бога

У цьому уривку Ісус говорить не про любов до інших людей. Любов до людей загалом безперечно важлива для пасторського служіння, але тут Він зосереджується на іншому. У розмові з Петром Ісус тричі запитує його: «Чи любиш ти Мене?» Спонукою й основою біблійного лідерства є любов до Бога. Вона має стояти на першому місці в житті лідера. «Полюби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм» (Мт. 22:37). Все випливає з всеохопної любові до Бога. Вона є рушійною силою служіння Богові та Його Царству. Стосунки з людьми можуть приносити випробування, труднощі й нездійснені очікування, але любов до Бога пом'якшує гіркоту розчарувань.

Будьте прикладом

Якщо любов до Бога є серцем і душею біблійного лідерства, то особистий приклад є його провідником. Щоразу, коли Ісус запитує Петра: «Чи любиш ти Мене?», Він одразу закликає Петра довести це на ділі. «Якщо любиш Мене, пасий вівці Мої». Петро мав заслужити право, щоб за ним ішли, — через особистий приклад. І, що примітно, він саме так і вчинив!

• Він виявив ініціативу в зібранні віруючих та обранні заміни Юді (Дії 1)
• Він сміливо проголошував Євангеліє перед лицем неминучих переслідувань і закликав інших коритися Богові, а не людям (Дії 2–5)
• Він вийшов зі своєї зони комфорту, щоб благовістити в іншому культурному середовищі (Дії 10), добре усвідомлюючи, що критика неодмінно послідує (Дії 11)
• Він обстоював святість Бога (Дії 5, 15)
• Він прийняв виправлення, коли Павло дорікнув йому (Гал. 2; 2 Пет. 3:15–16)

Святість є могутньою й вирішальною супутницею проголошення Євангелія. Петро був взірцем лідерства-служіння. Він довів свою любов до Христа, виконуючи Його заповіді (Ів. 14:15). Його життя не лише проголошувало Євангеліє, а й втілювало його. Як було з Петром, так і з нами.

Святість є могутньою й вирішальною супутницею проголошення Євангелія.

Святе життя робить Євангеліє видимим, а не лише чутним. Стара пуританська мудрість говорить: «Твоя проповідь може забивати цвяхи в дошки людських сердець, але твоє життя забиватиме їх глибоко».

Помирайте для себе

Ментальність лідера-слуги передбачає вмирання для себе. Ісус продовжує розмову з Петром: «Поправді, поправді кажу тобі: Коли ти був молодий, ти сам підперізувався й ходив, куди хотів; а коли ти постарієшся, то простягнеш руки свої, і хтось інший підперяже тебе й поведе, куди ти не хочеш. Це Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю він прославить Бога. І вимовивши це, говорить йому: Іди за Мною» (Ів. 21:18–19). Починаючи зі слів «поправді, поправді», Ісус наголосно оголошує новий напрям служіння Петра — несподівані небезпеки, широкі обов'язки й неминуче мучеництво. Петрові належало пожертвувати собою заради Божого плану.

Справжнє лідерство в служінні вимагає вмирання для себе — виконання того, що Бог постановив.

Це повеління стоїть у теперішньому наказовому способі: «Продовжуй іти за Мною». Іншими словами: «Якщо ти справді любиш Мене, ти маєш продовжувати іти за Мною». Коли Ісус розпочинав Своє служіння, Він покликав Петра йти за Ним, «стати ловцем людей» (Мк. 1:17). Тут Ісус розширює цей заклик — заклик до жертви, самозречення, безоглядної вірності та відданості. Близько століття тому президент США Вудро Вільсон влучно зауважив: «Вірність нічого не означає, якщо в її основі немає абсолютного принципу самопожертви». Саме про це Ісус просить кожного, хто хоче іти за Ним, — смиренно сказати «так» суверенному провидінню Божому.

Біблійне лідерство тримається на служінні, яке мотивоване любов'ю до Бога, виражається через смиренний особистий приклад і пройняте ментальністю самопожертви. Питання, яке ставить перед нами цей текст: «Яким лідером будеш ти?»

[Примітка редактора: Цю статтю вперше опубліковано в січні 2018 року; відтоді її оновлено.]

Джерело: https://blog.tms.edu/how-to-lead-biblically

Автор: Irv Busenitz