Коник волочиться: безчестя старості й слава воскресіння

Один член моєї церкви, якому трохи за сімдесят, нещодавно розповів мені, що загуглив, скільки ще років життя він може приблизно очікувати у своєму віці. Якщо не зважати на саму дивовижність того, що він може запитати в пошукової системи, скільки років йому лишилося, його досвід унікальний в історії людства. Останнім часом середня тривалість життя дещо знизилася, але ми все одно живемо значно довше, ніж майже всі люди, які жили до нас. Більшість людей упродовж історії ніколи не сподівалися дожити до 75 років, не кажучи вже про більше.

Якби ви жили в Римській імперії за часів Ісуса, середня тривалість життя становила б приблизно від 20 до 33 років.[1] Цей показник був таким низьким, бо майже третина народжених помирала ще до першого дня народження, а половина людей — до десяти років. Однак якщо вам щастило дожити до десяти, то шанси дожити до п’ятдесяти були досить добрими, але не набагато далі. Майже всі помирали, не проживши й пів століття.

Лише в останні приблизно сто років тривалість життя зросла понад сімдесят років. Навіть у 1900 році в США вона коливалася біля 47 років. Це означає, що більшість із вас, хто читає ці рядки, переживе або вже переживає те, що для дуже небагатьох людей в історії було звичним досвідом, — старість.

Про цю унікальну ситуацію можна сказати багато, і є чимало чудових ресурсів, які допомагають людям після 70 років зростати в мудрості та використати решту своїх років на честь Господа.[2] Однак ми повинні чесно говорити й про труднощі, які супроводжують старість. Біблія їх не замовчує — і ми також не повинні. І водночас, коли ми називаємо ці труднощі, славні обітниці підкріплюють нас і дають надію.

Труднощі старіння

Коли я п’ятнадцять років тому вперше став асоційованим пастором у досить великій церкві, я не був готовий до безперервного потоку листів із проханнями молитися за фізичні потреби членів громади. Звісно, багато з тих, хто потребував молитов і зцілення, були літніми людьми. Більшість пасторів регулярно розмовляють зі старшими членами церкви про труднощі й випробування, які супроводжують вік сімдесяти або вісімдесяти років.

Книга Еклезіяста дуже яскраво змальовує труднощі, пов’язані зі старінням. Еклезіяст 12:1 закликає молодих: «І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні!»

Далі автор нанизує низку пам’ятних словесних образів, щоб описати фізичний занепад, який приходить зі старістю. Наприклад: «у той день, коли затремтять сторожі дому, і зігнуться сильні мужі, і перестануть молоти млинки, бо їх стало мало, і потьмяніють ті, що дивляться у вікна», а кількома віршами далі: «коник волочиться, і бажання зникає, бо людина йде до вічного дому свого, а по вулицях ходять голосільники».

Фізичні зміни, які відбуваються з нами з віком, безумовно, непрості, але на цьому труднощі не закінчуються. Старіння приносить зі собою зменшення здатності робити те, що ми колись могли, — як фізично, так і розумово. Разом із цим зменшенням можливостей приходить і суттєва зміна життєвих обставин. Людина вже просто не може вести стільки проєктів на роботі чи працювати на тому самому рівні продуктивності. Відчуття особистої дієздатності вже не таке, як колись. Це може породжувати втрату відчуття значущості й ідентичності. Дуже легко відчути, що з віком ми втрачаємо самих себе, особливо якщо черпали відчуття власного «я» з досягнень, спроможності та успіху.

Навіщо піднімати ці труднощі для тих, хто вже в похилому віці? Книга Еклезіяста говорить про боротьбу старіння, тому що кожен із нас прямує до дня, коли «коник волочитиметься». Можливо, ми й не дійдемо саме до цієї точки, але ми безперечно рухаємося в її напрямку, бо наше життя швидкоплинне.

Одна з центральних істин, що лежить в основі мудрості Еклезіяста, полягає в тому, що наше життя тимчасове. Ми мусимо зважати на смерть. Сам процес старіння й труднощі, що його супроводжують, постійно нагадують нам: ми не житимемо вічно. Девід Ґібсон пише: «Одного дня ти розпадешся. Божий проклін над творінням у відповідь на гріхопадіння означає, що час поступово розбере тебе на частини. Можливо, це станеться й без допомоги старості. Це може прийти раніше, а не пізніше. А може, ще тридцять років не буде помітних ознак. Але Проповідник Еклезіяста бере тебе за руку і лагідно запитує: перш ніж настане той день, як же ти житимеш?»[3]

Жити з повним усвідомленням власної майбутньої смерті та реальності старіння означає дозволити цій правді формувати те, як ти живеш тепер. Еклезіяст дає мудрість для боротьби з випробуваннями старості, але ми не повинні обмежувати свій погляд лише цією стороною смерті. Ми мусимо дивитися далі.

Хоч Еклезіяст і дає найяскравіший та найобразніший опис старіння, це не єдине місце в Писанні, де про це йдеться. У 1 Коринтян 15 Павло вживає три слова, щоб схопити саму суть руйнування наших тіл і розуму з віком. Говорячи про наші «природні» тіла у віршах 42–43, він називає їх тлінними, безславними й немічними.

Бути тлінним — означає бути підвладним руйнуванню й розпаду. Це безпосередньо вказує на те, як наші фізичні тіла, разом із нашим розумом, просто з часом зношуються. Плече болить вранці після роботи в саду. Хрящ у тазостегновому суглобі стирається, і потрібне протезування. Приходить рак. Хоч ми й не завжди можемо пов’язати конкретні фізичні проблеми з конкретними гріховними вчинками, руйнування наших тіл відбувається тому, що гріх увійшов у світ.

Бути немічним — означає мати обмеження й труднощі. З віком ми просто вже не можемо того, що колись могли. Вам потрібна допомога, щоб пересунути той стіл. Вам уже бракує сил на кілька справ протягом дня без денного сну. Уже важко зібрати всю родину на День подяки.

Я навмисно залишив середній опис — безчестя — наостанок, бо, думаю, саме тут криється суть боротьби для багатьох із нас у старості. Ми знаємо про руйнування і занепад наших тіл та розуму, і не можемо заперечити неміч, яка поширюється в шістдесятих і сімдесятих роках життя. Але саме безчестя вражає особливо боляче.

Гідність часто залишається за порогом старості. Руйнування тіла — це не щось охайне, чисте чи достойне. Можна було б тлумачити слова Павла «сіється в безчесті» як такі, що стосуються лише самої миті смерті, але, безперечно, і процес хвороби та виснаження, що веде до смерті, також несе в собі безчестя. Хто хоче, щоб рідні, друзі й близькі бачили його в такому стані?

І все ж усі три ці слова Павло вживає в протиставленні до духовного тіла нашого майбутнього воскресіння: «Сіється в тління, встає в нетління; сіється в безчестя, встає в славі; сіється в немічі, встає в силі».

Реальність воскресіння дає конкретну й справжню надію тим, хто переживає боротьбу старіння.

Тління, з яким ти стикаєшся сьогодні, буде перемінене в нетління. Безчестя, яке ти відчуваєш зараз, буде перетворене на славу, а неміч, яку ти переживаєш, зміниться на силу. Євангелія промовляє добру новину в труднощі й випробування старості через конкретні обітниці, звернені саме до наших відчутних страждань.

Як пастор і душпастир, дозвольте підбадьорити вас користуватися Павловими протиставленнями з 1 Коринтян 15, щоб допомагати тим, хто страждає. Часто важко знати, що сказати віруючому, який стикається зі смертельною хворобою й має пройти через темні та важкі дні руйнування, безчестя та немочі. Почніть із визнання реальності його досвіду. Так чи інакше, це те, із чим зіткнемося всі ми. І все ж слава Євангелії полягає в тому, що Христос став смертним, щоб ми могли бути нетлінними. Він узяв на Себе наше безчестя, щоб ми могли воскреснути в славі, і Він страждав у немочі, щоб ми пережили Його силу. Плекайте надію, що ці переміни стануть реальністю і для вас — завдяки Йому.

Примітки
[1] Mortality | Life Expectancy, Population Aging & Mortality Rates | Britannica. Дата звернення: 20.01.25.
[2] Рекомендую A Good Old Age Дерека Прайма та Finishing Our Course with Joy Дж. І. Пакера.
[3] Gibson, David, Living Life Backwards. (Wheaton, Illinois: Crossway, 2017), 144. Джерело: The Grasshopper Drags Itself Along: The Dishonor of Aging and the Glory of the Resurrection — https://blog.tms.edu/the-dishonor-of-aging-and-the-glory-of-the-resurrection Автор: Nathan Williams