Як мета перемагає відволікання

Як мета перемагає відволікання

Через 2,5 роки мені виповниться 40 років — вік, який Інтернет називає початком середнього віку, «тим періодом людської зрілості, що безпосередньо передує настанню старості» (Britannica.com). Стрімко наближаючись до часу, коли позаду буде більше днів, ніж попереду (якщо я вже не досяг цієї точки), я дедалі гостріше усвідомлюю свої обмеження. Обмежена моя сила. Обмежені мої розумові здібності. Обмежений мій час. Обмежений мій вплив. І коли невпинний потік часу та мої обмеження дають про себе знати, я дедалі більше думаю про той маленький комп'ютер, який ношу у кишені й на який витрачаю забагато годин щотижня. Я не хочу, щоб другу половину мого життя позначало безглузде, бездумне гортання стрічки. Я не хочу добратися до кінця своїх днів, знаючи, що витратив тисячі годин намарно — хвилини, години, дні, коли я не виконував мети, заради якої Бог помістив мене на цю землю.

Загроза з боку технологій

Я відчуваю, що не один дорослий переживає скороминущість часу та відчуває, що технології можуть примусити нас витрачати його даремно. Більш того, я схильний стверджувати, що для багатьох християн смартфон є більшою загрозою для душі, ніж секулярний світ із його антибожим порядком денним. Я погоджуюся з оглядачем New York Times Россом Дутатом: коли його запитали, наскільки він стурбований тим, що його діти виростуть у секулярній, антирелігійній культурі, Дутат підняв свій мобільний телефон і сказав, що пристрій у його руці турбує його більше, ніж напрямок Голлівуду, університетів, медіа чи уряду. У телефоні та всіх технологіях, які він уособлює, Дутат побачив інструмент, значно ефективніший за будь-який з цих інститутів у тому, щоб поглинати увагу його дітей і формувати їхні прихильності — не до Бога, а до самих себе.

Щоб протидіяти марнотратним наслідкам використання телефону, я застосував чимало порад і прийомів управління технологіями, викладених у корисних книгах на кшталт «Цифрового мінімалізму» Кела Ньюпорта або «Загального правила» Джастіна Вітмела Ерлі. Я «вкладаю телефон спати» вночі. Намагаюся не прокидатися з нього вранці. Кладу його у шухляду в кабінеті, щоб він не відволікав. Намагаюся не дивитися в нього під час нарад чи розмов із сім'єю та друзями. Але це не постійні рішення. Ці самодисципліни необхідні, однак вони не усувають принади відволікання. Вони допомагають мені заощаджувати час, але не навчають мене цінувати його.

Я знаю, що навіть якби видалив соціальні мережі, позбувся мобільного телефону і перестав користуватися Інтернетом, я все одно був би схильний до відволікання і марнування часу. Знаю це, бо боровся з обома ще в дитинстві — навіть до появи iPhone чи до того, як Марк Цукерберг створив Facebook. Тому, вступаючи в другу половину свого життя з мобільним телефоном у кишені, мені потрібні не менше технологій. Мені потрібно більше мудрості. Мені потрібно молитися молитвою Псалмиста: «Навчи нас так лічити дні наші, щоб нам набути серця мудрого» (Псалом 90:12).

Опір спокусі

Очевидно, мудрість, яка мені потрібна для другої половини мого життя, міститься у Слові Божому. Але якщо я шукаю саме ту мудрість, яка може допомогти мені протистояти принаді технологій і марнування часу, мені потрібно повернутися до початку Слова Божого. Мені потрібно зрозуміти, навіщо Бог помістив мене на цю землю. Лише коли я зрозумію Його мету щодо мого часу, я зможу з радістю використовувати його якнайповніше та витрачати його зі змістом.

Мету Бога для мене — і для всіх Його створінь — вперше викладено у Буття 1:27–31. Ось цей текст:

«І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіком і жінкою створив їх. 28 І поблагословив їх Бог, і сказав їм Бог: Плодіться та розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і оволодійте нею, і пануйте над рибами морськими, і над птахами небесними, і над кожним живим створінням, що рухається по землі. 29 І сказав Бог: Ось Я дав вам кожну траву, що сіє насіння, яка є на поверхні всієї землі, і кожне дерево, в якому є плід дерева, що сіє насіння; вам це буде їжею; 30 і кожній земній тварині, і кожному птахові небесному, і кожному плазунові по землі, в якому є душа жива, — кожну зелену траву для їжі. І сталося так. 31 І побачив Бог усе, що Він створив, і ось воно дуже добре. І був вечір, і ранок — день шостий» (Буття 1:27–31).

Хоча гріхопадіння людства змінило в нас дуже багато, воно не скасувало це творче повеління. Цей текст стосується вас і мене сьогодні так само, як він стосувався Адама та Єви до того, як вони з'їли від дерева пізнання добра і зла. У цих віршах я бачу мету для другої половини мого життя й протиотруту проти моєї схильності до відволікання.

Людина — єдина частина Божого творіння, створена за Його образом. Це наділяє нас разючою славою та смислом. Творець Всесвіту — всевладний Господь неба і землі — вирішив сотворити чоловіків і жінок за Своєю подобою. Серед усіх привілеїв бути створеними за образом Божим найвищим і найдивовижнішим є те, що ми маємо здатність до спілкування з Богом. Як Трійця — Отець, Син і Святий Дух — Творець є за Своєю природою Богом стосунків. Бути створеними за Його образом означає розділяти цю здатність до стосунків і бути здатними до спілкування з Богом. Ніде це не висловлено красномовніше, ніж у Євангелії від Івана: «Оце ж є вічне життя, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Посланого Тобою Ісуса Христа» (Івана 17:3). Пізнання Христа відбувається лише через глибоке занурення у Його славу: «А ми всі, з відкритим обличчям, немов дзеркало, відображаємо славу Господню і перетворюємося на той самий образ від слави до слави, як від Духа Господнього» (2 Коринтян 3:18). Я хочу провести другу половину свого життя, пізнаючи Бога. Осягаючи Того, Чий образ я несу.

Окрім прагнення до Бога, є конкретні завдання, які Він поклав на мене, — завдання, від яких я не можу відволікатися, якщо хочу виконати своє покликання та прожити сповнене смислу і радості життя. Я розгляну ці завдання в Частині 2. Лише тоді, коли ми зрозуміємо, до чого закликає нас Бог, у нас з'явиться мотивація відірватися від технологій, що поглинають наш час.

Джерело: https://blog.tms.edu/made-for-more-than-scrolling-part-1

Автор: Corey Williams