Забуте мистецтво памʼятати

Ми всі знаємо таку людину, яка розповідає одні й ті ж історії знову і знову. Ми закочуємо очі й думаємо: «Я вже можу розповісти цю історію сам». Нам треба перевірити соціальні мережі, прочитати новини, встигнути в різні місця. У світі, що постійно змінюється та оновлюється, хто має час на повторення?

Це нетерпіння до повторень часто впливає і на те, як ми підходимо до Слова Божого. Ми натрапляємо на знайомий уривок — і наші очі починають бігти швидше. Наш пастор починає нову серію проповідей за знайомим розділом Писання, і ми думаємо: «Я це вже чув».

Навчатися новому — не єдина мета, коли ми відкриваємо Біблію

Звичайно, це правда, що ми завжди можемо дізнатися щось нове — навіть із уривків, які вперше побачили на фланелеграфі й відтоді перечитували тисячі разів. І ми маємо підходити до знайомих текстів із бажанням відкривати нове. Але є ще одна позиція, яку варто плекати, коли ми приходимо до добре знайомих текстів і проповідей: готовність до нагадування.

Пошук більшого, ніж просто новизна

Чи помічали ви коли-небудь, що більшість наших книжкових полиць створюють враження, ніби жоден автор не існував до 1990 року? Вони заповнені новими книгами. Ми хочемо книг зі свіжим поглядом, з новаторським підходом. І в цьому є сенс — ми повинні продовжувати навчатися. Але інколи ми настільки захоплені новизною, що забуваємо про скарби загартованих часом мужів та старі, старі історії. Правда в тому, що добрі історії варті повторення — не тому, що ми їх не знаємо, а тому, що людям потрібне нагадування. Новизна привертає нашу увагу, але наші серця також потребують памʼятати.

Наша забудькуватість є одним із наслідків того, що ми — грішні люди в зламаному світі. Ми забуваємо Божу вірність, обітниці та заповіді. Випробування цього світу, спокуса новизни та оманливість гріха постійно відвертають нашу увагу від тих істин, з якими в наші кращі хвилини ми б сердечно погодилися. Ми забуваємо те, що колись так добре знали.

Живе Слово має силу навчити нас нового, але воно також має силу нагадати нам ті істини, які ми так відчайдушно потребуємо тримати перед очима. Ось чому слухання проповіді за знайомим текстом — це не марна трата часу, навіть якщо ви не дізнаєтесь нічого нового. Нам потрібне нагадування. Більше того, нам заповідано памʼятати.

Заповідь памʼятати

Наступного разу, коли читатимете Повторення Закону, зверніть увагу, як часто Бог заповідає народу Ізраїлю памʼятати про те, що Він для них зробив (Повт. 5:15; 7:18; 8:2, 18; 9:7; 15:15 та далі й далі). Бог добре знає про нашу забудькуватість. Він навіть дав ізраїльтянам свята та урочистості як нагадування про Свої заповіді та минулі діла.

Але наша забудькуватість, схоже, є чимось більшим, ніж когнітивна проблема. Через нашу грішну природу духовна амнезія вражає людський рід. Це не стільки «я погано запамʼятовую імена», скільки «я погано слухаюся» ситуація.

Бог заповідає нам памʼятати,
а щоб забути, нам достатньо нічого не робити

Юда пише: «Хочу ж нагадати вам, хоч ви колись знали все це, що Ісус, спасши народ із землі Єгипетської, потім погубив тих, які не вірували» (Юд. 5). У цьому уривку Юда попереджає церкву про наслідки спокуси хибним ученням, визнаючи водночас, що вони вже знали істину — і цілковито! Але, очевидно, дехто в церкві зацікавився цим свіжим поглядом на віру. Вони забули красу старих, старих історій і піддалися спокусі новизни. Вони нічого не робили — і забули.

Я теж винен у духовній амнезії. Нещодавно я перечитував свої старі щоденникові записи й був здивований тим, скільки разів я писав про засвоєння того самого уроку. Щоразу я писав так, ніби нарешті натрапив на грандіозне відкриття. Але правда в тому, що я просто забув те, чого навчився. Мені потрібне було нагадування.

Нам заповідано памʼятати, але про які саме речі нам слід шукати нагадування в Писанні?

Памʼятайте заповіді й будьте засуджені

Невпинний заклик старозавітних пророків був: «Памʼятайте, що Господь заповідав!» І заклик памʼятати Божі заповіді є так само актуальним для новозавітних віруючих. Петро пише:

Це вже друге послання, яке пишу вам, улюблені, в якому нагадуванням пробуджую ваш чистий розум, щоб ви памʼятали слова, раніше сказані святими пророками, і заповідь Господа й Спасителя, передану вашими апостолами. (2 Пет. 3:1–2)

Ви щойно пробігли очима цей біблійний вірш? Поверніться й прочитайте його повільно.

Петро закликав віруючих памʼятати слова пророків Старого Завіту, Самого Ісуса та апостолів (Петра та його сучасників).

Не нехтуйте зануренням у всю повноту Божого Слова, хоч би наскільки підкресленими були ваші сторінки.

Вашому серцю потрібно памʼятати.

Не запечатлюйте себе проти обличення Святого Духа через ці нагадування. Ставлення «я це вже знаю» створює в вас опір — апріорне припущення, що живе Слово Боже не має чим більше вас обличити, адже ви ж уже читали цей уривок. Нехай Слово нагадує вам Божі заповіді, і нехай ви будете наново обличені уроками, які забули.

Памʼятайте Божі діла й будьте заохочені

Памʼятайте також Божі обітниці. Так легко відвести погляд від Христа на наші обставини, послабити хватку за Божі обітниці. Памʼятання того, що Господь зробив і обіцяв, дає нам силу для боротьби:

І я подивився, і встав, і сказав знатним, і начальникам, і решті народу: «Не бійтеся їх. Памʼятайте Господа, великого й страшного, і боріться за братів ваших, за синів ваших, за дочок ваших, за дружин ваших і за доми ваші». (Неем. 4:14)

Памʼятайте дні, коли Господь був вірним у минулому:

Коли я згадую Тебе на ложі моєму, роздумую про Тебе в нічні сторожі, бо Ти був мені помічником, і в тіні крил Твоїх я радію. Душа моя прилинула до Тебе; правиця Твоя підтримує мене. (Пс. 63:6–8)

Коли ми згадуємо попередні свідчення Божої вірності, нам нагадується, що Бог, Який визволяв нас раз за разом, достатньо могутній і вірний, щоб зробити це знову.

Як християни, ми памʼятаємо, що означало бути відділеними від Христа, і темряву, яку приносив цей шлях (Еф. 2:11–12). З усього, що ви чуєте повторюване в Писанні чи в церкві, ніколи не втомлюйтесь слухати ту стару історію про Ісуса, Який жив, помер і воскрес, щоб відкупити народ для Себе. І в цьому нагадуванні знаходьте велике заохочення. Ніколи не нудьгуйте від знайомих уривків, бо духовна амнезія зцілюється повторенням.

[Примітка редактора: ця стаття була спочатку опублікована у квітні 2018 року й оновлена.]