Як допомагати людям примирятися

Филимон. Це одна з найкоротших книг Біблії — невелике послання, яке з лишком надолужує свою стислість потужним посланням про прощення, братерське спілкування та єдність у церкві. Відтоді як апостол Павло вперше написав цього невеликого, але сильного листа, він продовжує впливати на життя окремих віруючих і поглиблювати єдність помісних громад по всьому світу.

У сьогоднішньому дописі я хочу запросити вас ще раз звернутися до Послання до Филимона й до прикладу, який воно подає пасторам. Як пастирі Божої отари, ми всі повинні бути віддані тому, щоб навчати прощення й примирення, показувати їх власним прикладом і заохочувати до них інших.

Уважний розгляд того, як Павло повівся в конфлікті між Филимоном і Онисимом, висвітлює практичні кроки, які можуть допомогти вам пастирськи провадити ввірених вам людей, коли вони проходять через конфлікт і прагнуть примирення.

Будьте лагідними з усіма сторонами конфлікту

Передусім зверніть увагу на лагідні слова Павла до Филимона. Він не користується своєю апостольською владою важкою рукою, не примушує Филимона прощати. Натомість він покірно звертається до нього як до брата (Флм. 7–9). Павло також дуже лагідний у ставленні до Онисима: називає його своїм сином і власним серцем (Флм. 10, 12) та заохочує Филимона побачити його нову ідентичність як християнина. Павло явно виявляє благодать і лагідність у ставленні до обох чоловіків і до їхнього становища в цьому конфлікті.

У цьому Павло подає чіткий приклад для служителів. Якщо ми хочемо вести наших людей до примирення, то повинні робити це лагідною рукою. Ця люб’язність має виявлятися щедро й однаково щодо всіх. Так ви подасте приклад обом сторонам конфлікту. Якщо ви зосередитеся на лагідному ставленні до тих, кого пасете, то покажете їм, якою лагідністю вони самі повинні ставитися одне до одного.

Зосереджуйтеся на загальній картині

Зверніть увагу, що Павло не використовує цього листа до Филимона для того, щоб занурюватися в дрібні подробиці гріха Онисима. Він не згадує, якою саме була ціна для Филимона, скільки часу минуло між втечею Онисима і його поверненням, чи які саме цивільні закони тут діяли. Насправді походження конфлікту не описане з конкретною деталізацією. Натомість Павло зосереджується на загальній картині.

Він засвідчує нову ідентичність Онисима в Христі й його придатність до служіння (Флм. 11–13, 16). Він заохочує Филимона подумати про те, що навіть зрада Онисима могла врешті-решт обернутися йому на добро (в. 15). З боку Павла немає жодної спроби ставати на чийсь бік, знову розпалювати почуття образи чи підживлювати гіркоту. Навпаки, він закликає Филимона побачити, як цю ситуацію можна використати для Божої слави й добра церкви.

І тут нам, пасторам і пастирям, було б добре наслідувати приклад Павла. Коли ви допомагаєте людям іти шляхом примирення, не губіться в дрібницях. Стережіться не підтримувати конфлікт без потреби. Натомість допоможіть обом сторонам побачити, що Бог може використати їхнє примирення для Своєї слави й для добра церкви. Заохочуйте всіх учасників дивитися один на одного не як на супротивників, а як на Божих дітей і корисних служителів для Царства. Тримайте в полі зору загальну картину — і цим допоможете й вашим людям робити те саме.

Допоможіть їм побачити Христове діло

Як уже було сказано, Павло виразно говорить Филимонові про нову ідентичність і цінність Онисима в Христі (Флм. 11–13, 16). Павло також лагідно нагадує Филимонові про велику благодать, яку він сам отримав, і про те, що Христос уже звершив у його житті (Флм. 4–6, 19). Апостол показує, як Христос використовує і Филимона, і Онисима для служіння іншим віруючим, а також як Христос може використати Онисима в житті самого Филимона. Це нагадування про Господнє діло, безсумнівно, підбадьорило Филимона, коли він намагався пробачити провину Онисима та її земні наслідки.

І тут Павло знову подає сильний приклад пастирям усіх поколінь. Наші поради повинні вказувати на Христове діло. Ми маємо допомагати обом сторонам конфлікту пам’ятати Божу благодать — ту благодать, яку Він виявив їм, і ту благодать, яку Він очікує, що вони виявлятимуть одне одному. Коли ми ведемо людей до прощення і примирення, у нас немає сильнішого засобу, ніж показати їм, як вони самі були прощені й примирені з Богом через Христа.

Будьте готові жертвувати

Заохочуючи Филимона пробачити Онисима й прийняти його до братерського спілкування, Павло свідомо наражав на ризик власний добробут. Він відкрито й виразно погодився взяти на себе борг Онисима (Флм. 18–19). Павло не залишався осторонь, пропонуючи загальну рекомендацію. Він не говорив теплих, але порожніх банальностей. Натомість він ясно виявив готовність іти на особисті жертви заради того, щоб між його братами й сестрами відбулося примирення.

Друже мій, якщо ми хочемо вести людей до справжнього прощення й примирення, ми повинні бути готовими спуститися в саму гущу боротьби і жертвувати заради цього. Ми повинні бути готовими поставити себе на лінію вогню заради добра людей, яких Бог нам довірив, — бути готовими плакати з тими, хто плаче. Ми повинні бути готовими віддавати себе — час, зусилля, ресурси — і жертвувати, щоб пастирськи вести людей до примирення.

Як було сказано, «людині властиво помилятися, а прощати — божественно» (пор. Еф. 4:32). Пастирюючи Божу отару, яка нам довірена, нехай ми вчимося з прикладу Павла і з благодаттю та старанністю ведемо людей до примирення одне з одним.

[Примітка редактора: цей допис уперше був опублікований у вересні 2015 року й відтоді оновлений.] Джерело: Helping People Reconcile — https://blog.tms.edu/helping-people-reconcile Автор: Eric Dodson