Як тлумачити складні уривки, частина 1

Усім нам часом буває ніяково. Через безлад у домі, через когось із родини або через якусь чудернацьку звичку. Щоб якось зняти це відчуття незручності, ми ховаємо безлад у шафу перед приходом гостей або обрізаємо з сімейних фото того родича, який псує кадр. Ми хочемо приховати такі речі, бо вважаємо, що через них виглядатимемо гірше, ніж є насправді.

Так само ми можемо ставитися і до складних уривків чи доктрин у Писанні. Люди люблять сперечатися про шестиденне творіння, про вибрання або про деякі закони Старого Заповіту. Вони кажуть, що це суперечливо або морально неприйнятно. Як Бог міг так учинити?

На жаль, ми нерідко поводимося з такими складними місцями так само, як із тим, що нас бентежить. Нам часто хочеться згладити ситуацію і вдатися до своєрідного «усунення наслідків». І, як у випадку з дивною звичкою чи з безладом вдома, причина в тому, що ми вважаємо такі питання чимось нижчим за нас.

Але так бути не повинно. Усе Боже Слово корисне, і воно є істиною яка має владу. Воно стоїть над нами й викриває нас, а не навпаки (Євр. 4:13). Нам потрібен кращий спосіб осмислювати ці «складні» питання.

Перш ніж переходити до різних прикладів, нам варто розібратися з кількома базовими речами, пов’язаними з такими текстами. Це дасть нам правильну перспективу для того, щоб поводитися з ними належно.

Складні уривки — це добре

По-перше, ми повинні правильно визначити мету, з якою підходимо до цих «складних» уривків. Ми не хочемо лише довести, що певна доктрина не така вже й погана. У нас не може бути підходу на кшталт: «Їж овочі, бо вони корисні, хоч і огидні». Ми не повинні казати: «Ну, ця доктрина корисна для тебе, хоча мені самій вона здається жахливою». Натомість ми повинні з повною впевненістю сказати: «Це добра доктрина». Ми хочемо показати, що, як і все Писання, ці «складні» уривки є прекрасними й необхідними. У Писанні немає нічого, чого ми мали б соромитися.

Відповідати на складні тексти — не означає перемагати

По-друге, ми повинні пам’ятати, що вміння працювати зі «складними» уривками — це не питання перемоги в суперечці. Можна програти дискусію і при цьому мати рацію. Іноді суперечки вирішуються тим, хто голосніше кричить, швидше говорить, швидше мислить, наводить більше аргументів або володіє вправнішою риторикою.

Тож, якщо ви програли дискусію на таких підставах, це не означає, що ви програли змістовно — ви просто поступилися на рівні стратегії. І це саме по собі не доводить, праві ви чи ні. Але й навпаки: можна виграти суперечку і втратити своє свідчення. Якщо ви перемагаєте завдяки дешевим прийомам, можливо, ви й виграли аргумент, але програли саму справу. Виграти аргумент і водночас знечестити Христа — це поразка. Відповідати на складні питання — це питання свідчення, а не просто перемоги в дебатах.

Вивчення складних уривків вимагає часу й зусиль

По-третє, ми повинні зрозуміти, що складні питання вимагають терпіння. У суперечках люди часто не хочуть витрачати потрібний час, щоб належно зрозуміти проблему. Один із можливих способів відповісти — пригальмувати розмову й сказати: «Хей, я думаю, ти поставив справді хороше запитання, і я хочу пройти його разом із тобою, але це може потребувати часу. Я готовий витратити цей час, щоб розібратися в цьому разом. А ти готовий?»

Ми повинні нагадувати це і самим собі. Нам потрібно вкладати час і зусилля в те, щоб боротися з такими уривками. Щойно ми починаємо говорити про навчання й дослідження, неминуче хтось згадає Повторення Закону 29:28 і «закрите». Хіба не можна просто послатися на це — і на тому все? Але в Повторенні Закону 29:28 є й інша фраза: «а відкрите наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону». Цей уривок — не відмовка від вивчення. Так, зрештою існують межі того, що ми можемо знати, бо знаємо лише те, що Бог нам відкрив. Але ми відповідальні за те, щоб знати саме те, що Він відкрив. Ми повинні подбати, щоб осмислити сказане Богом до тієї глибини, яку Він Сам встановив.

Коли ми стикаємося зі складним уривком чи доктриною, наша мета — не «гасити пожежу» і навіть не виграти суперечку. Наша мета — якнайкраще зрозуміти текст. Зрештою нам доведеться визнати, що ми обмежені, і це прославляє Бога (Прип. 25:2). Водночас ми хочемо докласти серйозної праці, щоб підійти якомога ближче до тієї межі пізнання всього, що Бог відкрив. І тоді ми побачимо, що те, що нам здавалося «важким», насправді є прекрасним. А це приносить Богові велику славу.

[Примітка редактора: цей допис уперше був опублікований у листопаді 2017 року й відтоді оновлений.]

Джерело: Handling the Hard Passages, Part 1 — https://blog.tms.edu/blog/handling-hard-passages-part-1

Автор: Abner Chou