Найважливіше Запитання: Частина 1 — Хто такий Ісус?

Історії — могутня сила. Вони полонять розум. Вони надають словам образів, наповнюють чорно-білу сторінку кольором. Завдяки їм ми відчуваємо, бачимо й переживаємо події внутрішнім зором. Вони формують наші переконання й пробуджують думки.

Ці оповіді — метафори, аналогії, порівняння з реальним життям, покликані навчати важливих духовних уроків через прості буденні ситуації. Вони є свого роду притчами: короткими й зрозумілими на перший погляд, але коли пояснюються їхні деталі — сповненими глибокого змісту й вічного значення. Ці притчі розповів Ісус, щоб пояснити, Хто Він є і що Він збирався зробити для Свого народу.

Оповідь № 1 — «Істинно, істинно кажу вам: хто не дверима входить до вівчарні овечої, а перелізає деінде, той злодій і розбійник. А хто дверима входить — той пастир овець. Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, і він кличе своїх овець на ім'я та виводить їх. Коли всіх своїх виведе, йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають голос його. За чужим же не підуть, але втечуть від нього, бо не знають голосу чужих» (Іоан 10:1–5).¹

Оповідь № 2 — «Тоді сказав їм Ісус знову: "Істинно, істинно кажу вам: Я — двері для овець. Усі, хто приходив переді Мною, — злодії та розбійники, але вівці їх не послухались. Я — двері: хто увійде Мною, той спасеться, і ввійде, і вийде, і пасовище знайде. Злодій приходить лише щоб украсти, вбити і знищити. Я прийшов для того, щоб вони мали життя й мали його в достатку"» (Іоан 10:7–10).

Оповідь № 3 — «Я — добрий пастир. Добрий пастир душу свою кладе за овець. А найманець, який не пастир і вівці якому не власні, бачить вовка, що йде, і залишає овець та тікає, а вовк хапає і розганяє їх. А найманець тікає, бо він найманець і не дбає про овець. Я — добрий пастир: і пізнаю Своїх, і Мої знають Мене; як Отець знає Мене, так і Я знаю Отця; і Я душу Свою кладу за овець. Є в Мене й інші вівці, яких немає в цій вівчарні: і тих треба Мені привести, і почують голос Мій, і буде одне стадо й один пастир. Тому любить Мене Отець, що Я кладу душу Свою, щоб знову прийняти її. Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам кладу її. Маю владу покласти її і маю владу знову прийняти її. Цю заповідь Я отримав від Отця Мого» (Іоан 10:11–18).

Три Оповіді — Одне Важливе Запитання

Три оповіді — не про гнома, чаклуна чи дракона, — а про пастиря та його овець. Але не про будь-якого пастиря: пастир цієї трилогії — Ісус. «Я — добрий пастир», — говорить Він, відкриваючи третю оповідь.

Кожну з цих оповідей можна звести до одного запитання: «Хто такий Ісус?» Саме про це кожна з цих притч — Ісус пояснює Себе через розповідь.

Хоча запитання коротке, воно аж ніяк не тривіальне. Від вашої відповіді залежить, чи увійдете ви до раю, чи будете засуджені на пекло. Настільки важливе це запитання. Настільки значущі ці оповіді.

Саме Ісус сказав: «Якщо не ввіруєте, що це Я, — помрете у гріхах своїх» (Іоан 8:24). Тобто: «Якщо ви не вірите правді про Мене, якщо ви не вірите в те, Ким Я насправді є, — ви помрете у своїх гріхах». Існує лише два способи вмерти: можна померти у своїх гріхах — без Спасителя, без прощення і без надії, — або ж померти в Ісусі — прощеними, звільненими від провини, вирятуваними з пекла і введеними до раю.

І все це залежить від того, як ви відповісте на запитання: «Хто такий Ісус?»

Перш ніж розглядати кожну оповідь окремо, нам потрібно придивитися до головного персонажа цієї трилогії. Кожна притча обертається довкола одного пастиря. У першій оповіді пастир входить до вівчарні, до свого отара. У другій — веде своїх овець на рясне пасовище. А в третій — бореться з вовком, щоб захистити своїх овець.

Бог є Добрим Пастирем

Згадаймо: Ізраїль мав авторитетну книгу, що була невід'ємною частиною його життя, — книгу, яку ми сьогодні називаємо Старим Завітом.² Саме з неї єврейські діти вчилися читати й писати; вони ходили до синагоги та вивчали Писання. Старий Завіт був ДНК єврейської культури, первинним будівельним матеріалом суспільства. У Старому Завіті часто йдеться про пастирів. Але був один пастир, один найвищий пастир, про якого Старий Завіт турбувався найбільше.

Це має важливе значення, бо Ісус назвав Себе не просто пастирем серед багатьох пастирів. Ні, Ісус назвав Себе «добрим пастирем» — і це суттєва відмінність. Слово «добрий», яке Ісус вжив в оригінальній грецькій мові, не означає «добрий» на противагу «поганому». Воно означає «прекрасний», «ідеальний», «гідний хвали». Ісус називає Себе ідеальним пастирем Ізраїлю, свідомо пов'язуючи Себе з образом пастиря-взірця, про якого так часто говорив Старий Завіт.

Старий Завіт недвозначно стверджує: Бог є добрим пастирем.

Буття 49:24 — «Всемогутній… є Пастирем».

Псалом 78:52 — «Святий… повів, як овець, народ Свій».

Псалом 80:1–4 — «Почуй, Пастирю Ізраїлів... Боже сил, Господи».

Ідеальний пастир — це Бог! Цього не могли не помітити люди, коли почули, як Ісус проголошує Себе добрим і прекрасним пастирем.

Божественний Пастир Прийшов у Людській Плоті

Що нам думати про це твердження Ісуса в контексті старозавітного тла? Просто ось що: Ісус стверджує, що Він є Божественним пастирем Старого Завіту — Богом, який прийшов у людській плоті. Як ми знаємо це напевно? Тому що Ісус вжив вираз «Я Є», описуючи Себе як пастиря. «Я — добрий пастир». Це Боже ім'я! У Виході 3 Бог назвав Себе «Я Є, Хто Є». Отже, Ісус не тільки проголошує Себе ідеальним пастирем Старого Завіту, а й застосовує до Себе Боже ім'я.

Це не дрібне твердження. Ісус проголошує особисту єдність з Богом, ідентичність Богу, стверджуючи, що поділяє Божественну природу Бога. Він заявляє про Своє Божество.

Не дивно, що після того, як Ісус розповів ці притчі, багато хто з натовпу «говорили: Він має демона і не при умі» (Іоан 10:20). Люди чудово розуміли, що саме стверджував Ісус. Вони знали, що Він застосовував до Себе ім'я «Я Є». Тому вони звинувачували Ісуса в тому, що Він збожеволів. Більше того, вони вдалися до свого роду перебільшення: сказали, що Ісус «має демона». Чому демона? Тому що на їхню думку, лише демон міг вимовити такі богохульні слова! Вони вважали, що Ісус краде у Бога славу, привласнюючи собі Його ідентичність.

Що Ще Казав Ісус про Себе?

Дивовижно, але це був не перший раз, коли Ісус проголошував Своє Божество. Впродовж усього Свого земного життя Він висловлював це твердження різними способами.

• Він називав Себе Сином Божим, стверджуючи рівність з Богом — «...називав Бога Отцем Своїм, роблячи Себе рівним Богу» (Іоан 5:18).
• Він говорив про Своє передіснування, стверджуючи вічність Бога — «Істинно, істинно кажу вам: перш ніж був Авраам, Я Є» (Іоан 8:58).
• Він приписував Собі славу Бога, стверджуючи велич Бога — «І нині прослав Мене Ти, Отче, у Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе до початку світу» (Іоан 17:5).

Але це ще не все. Ісус також стверджував, що чинить те, що може лише Бог.

• Він проголошував Своє право прощати гріхи — «Ісус... сказав... Сину, прощаються тобі гріхи твої. Деякі книжники... міркували в серцях своїх: Що Він так говорить? Він богохульствує. Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?» (Марко 2:5–7).
• Він проголошував Свою владу воскрешати мертвих — «Бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче» (Іоан 5:21).
• Він приймав поклоніння, що належить лише Богу — «Він же сказав: Вірую, Господи! І поклонився Йому» (Іоан 9:38).

Коли Ісус назвав Себе «добрим пастирем», Він лише робив те, що робив упродовж усього Свого життя, — єднав Себе з Богом, — але цього разу у формі притчі.

Повертаючись до запитання, з якого ми почали, — «Хто такий Ісус?» — відповідь така: Він є Добрим Пастирем, рівним Богові Отцю, таким само Божественним, як Бог Отець, і таким само гідним хвали, як Бог Отець. Він є пастирем з 22-го Псалма — Богом, що прийшов у людській плоті.

Розглянувши пастиря цієї трилогії, ми звернемось до першої оповіді Ісуса в наступній статті цієї серії. Слідкуйте за виходом «Найважливішого Запитання: Частина 2».

¹ Упродовж усієї серії ви знайдете імена та числа в дужках. Це посилання на різні вірші Біблії. Наприклад, «Іоан 10:1–5» — це посилання на Євангелію від Іоана, розділ 10, вірші 1–5.

² «Старий Завіт» — це перші 39 книг Біблії. Він починається з книги Буття і завершується книгою Малахії.

Джерело: https://blog.tms.edu/the-most-important-question-part-1

Автор: Patrick Slyman