Господь — мій Провідник

Само собою зрозуміло, що Боже Слово є постійним провідником для всіх віруючих. Але для тих, хто перебуває в становищі духовного керівництва, — тим більше. Для пастирів Божого народу Біблія дає надійний і незмінний взірець для всього, що стосується служіння. Більшість віруючих мають улюблені уривки Писання, і для багатьох із нас немає дорожчого, ніж 23-й Псалом. У цих віршах ми відкриваємо для себе, з якою турботою наш Верховний Пастир провадить нас, і знаходимо настанову, як провадити наші отари — чи то в церкві, чи то в домі, чи в обох сферах. Саме другим віршем я хотів би особливо підбадьорити вас, коли ми вчимося тому, як Господь веде Свою отару.

«на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!» — Псалом 23:2

Цей вірш повертає мою думку до тих наповнених і водночас виснажливих днів, коли ми провадили наших маленьких дітей через звичний, але такий важливий початковий період їхнього життя. Коли вони були ще малюками, ми дотримувалися щоденного денного сну. Десь після обіду їх вели до кімнат, вимикали світло, затуляли штори, вмикали зволожувач, щоб заглушити денний шум, і вкладали в ліжечка. Їм був потрібен відпочинок. Моя дружина добре знала, що недостатньо просто сказати дворічній дитині: «Іди лягай». Як пастушка біля маленьких ягнят, вона мала подбати, щоб місце було сприятливим для сну. Перш ніж це могло відбутися, потрібно було зробити певну роботу.

Так само і Бог Сам є нашим Пастирем, навіть тоді, коли ми самі пасемо інших. Але що саме цей образ викликав у свідомості слухачів Давида? Без сумніву, люди того часу значно краще, ніж ми, розуміли, що це за праця. Вони знали, що слова Давида в Псалмі 23 показують активну участь Господа в турботі про Своїх і в тому, що потрібно, аби забезпечити тих, хто йде за Ним. По-справжньому дивовижно, що Бог обирає бути з нами і так ніжно піклується про наші щоденні потреби. Як говорить Псалом 100:3: «Знайте, що Господь то Бог, Він нас учинив, а не ми, ми народ Його, й отара пасовиська Його». Він не просто обирає бути з нами — Він активно діє в нашому житті нам на добро. Який це приклад!

Роль пастуха ніколи не була легкою. Пастухи за днів Давида мусили безперервно пильнувати своїх овець. І буквальні, і образні вівці потребують постійної допомоги. Послухайте слова Джеймса Монтгомері Бойса:

«Пастухи повинні були жити з вівцями двадцять чотири години на добу, і турбота про них ніколи не припинялася. День і ніч, влітку й узимку, за доброї погоди й негоди, вони трудилися, щоб годувати, вести й захищати овець. Хто при здоровому глузді добровільно обрав би бути пастухом? А проте Ягве обрав бути нашим Пастирем».

Сьогодні ми можемо спочивати в прекрасних істинах 23-го Псалма ще й тому, що як християнські провідники ми також маємо Господа своїм Пастирем. Ісус сказав: «Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!» (Ів. 10:16). Ми належимо до отари Божого народу, і саме на Великого Пастиря покладаємося в усякій потребі!

Задоволеність

Добрий відпочинок змінює все. Коли втомлені наші думки й тіла, життя ускладнюється. Наша здатність справлятися з проблемами слабшає, розсудливість притуплюється, а слова вже не так стримані. Щоб бути дієвими в служінні й у житті, ми повинні вміти відновлювати сили. Другий вірш 23-го Псалма каже: «оселить мене». Один зі способів, яким Господь веде Своїх овець, — це дає їм відпочинок. Вівці — лякливі тварини, і їх дуже легко стривожити. Коли вони налякані чи напружені, вони не можуть спочивати. Знайомо звучить, чи не так?

Давид змальовує Господа як свого Пастиря, Який дає йому спочинок, бо знає з власного досвіду, що це означає — і буквально, і духовно. Подумайте про його життя: злети й падіння, перемоги й нищівні поразки... Бог завжди був із ним. Те саме правдиве і для вас! Ви можете спочивати, бо ваш Пастир ніколи не залишає вас і не відступає від вас — навіть у ваших найболючіших помилках. У наших отарах будуть люди, які нас розчаровуватимуть. Їхнє життя може бути заплутаним. Як нам далі вести їх і піклуватися про них? Даючи біблійне місце спочинку тим, чиє життя охоплене хаосом.

Бог завжди діє, щоб вести нас до відпочинку, якого ми потребуємо, і ми теж повинні швидко давати цей відпочинок тим, хто перебуває під нашою опікою. Філіп Келлер, який народився в Кенії в родині місіонерів у 1920-х роках, багато років був пастухом, а згодом став пастором і письменником. У своїй книжці A Shepherd Looks at Psalm 23 він, виходячи з власного досвіду, перелічує умови, які повинні бути виконані, перш ніж вівця заспокоїться настільки, щоб лягти. Вона не повинна боятися. У неї не повинно бути тертя з іншими вівцями в отарі. Вона повинна бути вільною від паразитів. І, нарешті, вона не повинна бути голодною. Подумавши про це, чи дивно, що Біблія використовує образ вівці, щоб описати нас?

Вівці можуть лягти тому, що вони насичені. Їх нагодували на зелених пасовиськах, їхню спрагу втамовано біля тихих вод. Тепер вони можуть відпочити. А пастух увесь цей час працює. Зверніть увагу на ці дієслова: Він оселяє мене, Він запровадить мене. Вони описують, що саме Бог робить для Своїх овець. Він оселяє, Він веде, а в третьому вірші — Він відживляє. Саме Пастир робить відпочинок можливим.

Як християни, ми повинні нагадувати собі, що наш справжній спочинок — лише в Христі, нашому Спасителеві.

Хоч наше спасіння надійно забезпечене тієї миті, коли ми покладаємо віру в Христа, попереду ще багато праці, поки ми ходимо в послусі. Павло нагадує нам у Филип’ян 2, що Бог постійно діє у віруючих, щоб ми жили згідно з Його волею. І все ж, коли ми старанно йдемо за нашим Пастирем і Його задумом для нас, ми ніколи не виходимо за межі спочинку, який Він дає. Писання підбадьорює: «Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим» (Євр. 4:9–11). Ісус же кличе всіх, хто хоче слухати: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Матв. 11:28).

Філіп Келлер підсумовує це так: «Отара, яка не має спокою, не знає задоволення, постійно збуджена й стривожена, ніколи не буде добре розвиватися. Те саме стосується і людей». Застосувати цю біблійну аналогію до життя віруючого зовсім неважко. Ті, хто служить як духовні провідники й пастирі, не повинні очікувати, що люди під їхньою опікою перестануть постійно потребувати нашого служіння й турботи. Ми бачимо це навіть тоді, коли Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей, і «А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава...» (Ів. 6:10). Як Господь постійно піклується про нас, так і ми повинні прагнути вести інших до того, щоб вони знаходили втіху в присутності свого Верховного Пастиря.

Зрештою, картина овець, які лежать на зелених пасовиськах, — це образ задоволеності. Не так, ніби хижаків уже усунуто або загроз більше не існує. Але доки Господь є його Пастирем, Давид, як задоволена вівця, може лягти й знайти спочинок.

Провід

Пастир, наш великий Провідник, веде нас до тихих вод. Примітка в англомовній Біблії ESV пояснює цей вислів як «води спочинку». Ми знаємо, що вівці за своєю природою лякливі, тому цілком логічно, що гучні, бурхливі потоки їх лякають. Завдання пастуха — використати каміння та все, що є під рукою, щоб сповільнити стрімку течію і зробити воду спокійною. Лише тоді вівці будуть пити.

Зізнаюся, пасти овець звучить доволі виснажливо. Яка ж це «вибаглива» тварина! Але тоді я пригадую, що й сам є вівцею, а отже, мушу замислитися над тим, наскільки вірно й терпеливо Господь працює в моєму житті. Мене впокорює те, що Господь обирає бути моїм Пастирем, і це дає мені правильний настрій, щоб пасти інших.

Обітниця тихих вод — це не обіцянка легкого життя, в якому кожен у вашій отарі може сподіватися на безконечні дні спокійної безтурботності, без болю й стресу. Ні, це впевненість у тому, що саме серед таких обставин Господь буде діяти, ведучи Своїх людей до місць спочинку й поживи, коли вони знаходять утіху в Його Слові. І ви можете бути саме тим знаряддям, через яке Бог утішатиме Свою отару. Шлях, яким нам доводиться йти в цьому житті, буде кам’янистим, вороги лежатимуть у засідці, а води будуть бурхливими. Але наш вірний Пастир спроможний на більше, ніж ми можемо осягнути. Він діятиме для нашого добра, роблячи все необхідне, щоб втихомирити бурхливі води життя, поки ми глибоко п’ємо Його Слово й ведемо інших чинити те саме.

Давид малює картину вівці, яка нагодована й напоєна, а тепер лягає спати. Повністю насичена й глибоко вдоволена, ця зазвичай тривожна тварина знаходить спочинок, який їй дає її пастух. Ісус використовує подібну мову, коли каже: «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть» (Матв. 5:6). Для Божого народу існує справжнє насичення, але його можна знайти лише в тому, що подає Господь.

Насолода Божим забезпеченням і ходіння шляхами Його проводу ведуть до солодкого спочинку.

Чи знаходиш ти свій спочинок?

Ми знаємо, що не можемо бути дієвими в служінні, якщо цілковито не покладаємося на нашого Пастиря. Тож на мить поверніться до чотирьох умов, необхідних для того, щоб вівці могли спочити, і запитайте себе, чи не стоять вони на заваді вашому миру. Ти боїшся? Якщо так, то згадай, що той самий псалмоспівець, який сказав: «на пасовиськах зелених оселить мене», сказав також: «Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу» (Пс. 56:3).

У тебе є тертя з іншими людьми? Чи не через зламані або напружені стосунки тобі важко знайти спокій? Шукай примирення і пам’ятай: «Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми!» (Рим. 12:18).

Чи вільний ти від моровиці непослуху? Чи не дозволяєш ти настирливим гріхам і спокусам увійти у своє життя? Ми повинні чувати й молитися. Ми можемо спочивати лише тоді, коли визнаємо свої гріхи й противимося спокусі.

І нарешті, чи не голодний ти духовно? Чи є в тебе ревність служити Господу й іншим? Чи досхочу ти насичуєшся Словом, чи натомість наповнюєш свій розклад проєктами й дедлайнами, які виснажують твій духовний запас? Давній пророк сказав: «Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого» (Єр. 15:16). Приймай Боже Слово, пий глибоко з криниці Його благодаті й радо веди інших до тихих вод і зелених пасовиськ Божого спочинку. Джерело: The Lord Is My Guide — https://blog.tms.edu/the-lord-is-my-guide Автор: Michael Staton